15 грудня 2017 року набули чинності зміни до Цивільного процесуального кодексу України, які змінили процедури визнання фізичної особи недієздатною. Заяву про визнання особи недієздатною подається до суду за місцем її проживання, а за місцем знаходження психіатричного закладу, якщо особа перебуває на лікуванні. Про це інформує сайт “Права людини”.

Відповідно до статті 237 ч. 2 ЦПК України, таку заяву мають право подавати: близькі родичі; члени сім’ї; орган опіки або піклування; психіатричний заклад.

Згідно зі статтею 39 Цивільного кодексу фізична особа може бути визнана недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Тому до заяви мають бути додані докази такого психічного стану: довідка про стан здоров’я та виписка з історії хвороби.

Для встановлення психічного стану фізичної особи суд призначає судово-психіатричну експертизу. Справа розглядається судом за участі заявника, представника органу опіки та піклування, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною.

Суд вирішує питання про виклик особи щодо якої слухається справа з урахуванням стану її здоров’я. Суд також може призначити експертизу, щоб визначити фактичну можливість особи взяти участь в судовому засіданні та надати особисто свої пояснення по справі. Крім того, суд може прийняти ухвалу про участь особи на засіданні в режимі відео-конференції з психіатричного закладу в якому вона перебуває.

Згідно зі статтею 14 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» особа щодо якої суд розглядає справу про визнання її недієздатною має право отримати безоплатну правову допомогу в місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги протягом розгляду справи в суді. Безоплатна вторинна правова допомога включає наступні види правових послуг: захист, складання процесуальних документів, здійснення представництва інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішення суду.

Проте, якщо час виникнення недієздатності впливає на визнання дійсності шлюбу, договору або іншого правочину, суд, з урахування висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів, може у своєму рішенні визначити день, з якого особа визнається недієздатною.

Строк дії рішення про визнання недієздатності визначається судом, але не може перевищувати 2 років. За заявою опікуна, членів сім’ї, органу опіки та піклування або самої особи визнаної недієздатною суд може скасувати рішення щодо недієздатності в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану. Такий стан обов’язково повинен бути підтверджений висновком судово-психіатричної експертизи.

Серед законодавчих змін, які вплинули на судову процедуру позбавлення дієздатності фізичної особи слід відзначити наступні:

Розгляд справи

ЗАРАЗ Суд розглядає справу щодо визнання фізичної особи недієздатною за участю представника органу опіки та піклування, заявника, та за участю особи щодо якої розглядається справа. При цьому суд може прийняти ухвалу про участь особи в режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, де знаходиться особа, якщо відповідна експертиза визначить таку міру як необхідну.

ТОДІ як, до відповідних змін до Цивільно-процесуального Кодексу України, питання виклику особи, щодо якої розглядається справа, вирішувалося в кожному випадку судом, з урахуванням стану її здоров’я. Та, фактично, судові засідання відбувалися без участі особи, щодо якої розглядалася справа, та без врахування її особистої думки і можливості її висловити.

ЗАРАЗ строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

ТОДІ особа визнавалась недієздатною безстроково!

Скасування рішення суду

ЗАРАЗ скасувати рішення суду щодо визнання недієздатності можливе за наявності відповідної заяви та висновку судово-психіатричної експертизи, яка засвідчує видужання або значне поліпшення психічного стану. При цьому таку заяву можуть подати представники органу опіки та піклування, опікун, члени сім’ї, та сама особа, щодо якої розглядається справа.

ТОДІ ж скасування рішення суду було можливе лише за висновком судово-психіатричної експертизи, та заяви, яку могли подати тільки опікун та представник органу опіки та піклування. Особа, яку визнано недієздатною, не мала права подати таку заяву подати, що фактично унеможливлювало особисто захистити свої права та позбутися відповідного статусу в суспільстві.

Звертаючи увагу на нові зміни до ЦПКУ можна сказати, що особи, позбавлені дієздатності, або щодо яких розглядаються справи стосовно визнання недієздатними, отримали значно ширші права, ніж за старого законодавства, що свідчить про позитивні зрушення у сфері дотримання громадянських прав. Таким чином Україна має можливість створювати умови для подальших змін та досягнень у сфері правосуддя.

Визнання фізичної особи недієздатною за новим ЦПК

Нагадаємо, що наприкінці минулого року набрали чинності Зміни до Цивільного процесуального кодексу України.

Такі Зміни, із дня набуття чинності, змінили процедуру визнання фізичної особи недієздатною.

За законодавчою процедурою, заява про визнання особи недієздатною подається до суду за місцем її проживання, а у випадку, якщо особа перебуває на лікуванні – за місцем знаходження психіатричного закладу.

У відповідності до статті 237 частини другої Цивільного процесуального кодексу України, заяву (що зазначена абзацем вище) мають право подавати близькі родичі, члени сім’ї, орган опіки або піклування, психіатричний заклад.

Як передбачено Цивільним кодексом України, а саме статтею 39 – фізична особа може бути визнана недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Тому до заяви мають бути додані докази такого психічного стану: довідка про стан здоров’я та виписка з історії хвороби.

Далі, для встановлення психічного стану фізичної особи суд призначає судово-психіатричну експертизу. Після цього справа розглядається судом за участі заявника, представника органу опіки та піклування, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною.

Безпосередньо Судом вирішується питання щодо виклику особи відносно якої слухається справа з урахуванням стану її здоров’я. Також Судом може бути призначена експертиза, щоб визначити фактичну можливість особи взяти участь в судовому засіданні та надати особисто свої пояснення по справі. Крім того, суд може прийняти ухвалу про участь особи на засіданні в режимі відео-конференції з психіатричного закладу в якому вона перебуває.

Як визначено статтею 14 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” – особа щодо якої суд розглядає справу про визнання її недієздатною має право отримати безоплатну правову допомогу в місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги протягом розгляду справи в суді. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: захист, складання процесуальних документів, представництво інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.

Таким чином, фізична особа визнається недієздатною від моменту набрання законної сили рішення суду.

Але, в разі, якщо час виникнення недієздатності впливає на визнання дійсності шлюбу, договору або іншого правочину, суд, з урахування висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів, може у своєму рішенні визначити день, з якого особа визнається недієздатною.

Строк дії рішення про визнання недієздатності визначається судом, але не може перевищувати двох років. За заявою опікуна, членів сім’ї, органу опіки та піклування або самої особи визнаної недієздатною суд може скасувати рішення щодо недієздатності в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану. Такий стан обов’язково має бути підтверджений висновком судово-психіатричної експертизи.